3ohm.ru

Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати…
Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це – застереження на майбутнє.
Ця війна почалася 1979 року і тривала до 1989 року.
Афганістан завжди був однією з найбідніших країн світу. Це було зумовлено насамперед географічним розташуванням країни, рельєфом місцевості (80% території — гори та безводні пустелі), а також особливостями релігійної свідомості афганських племен.
Афганці здавна сповідують іслам ханіфістського напрямку, особливістю якого є аскетизм і консерватизм повсякденного життя. Традиційно панівною елітою в афганському суспільстві були вожді пуштунських племен, верхівка духовенства, багаті землевласники, купці та нечисленний офіцерський корпус. Значна роль військовиків в Афганістані була звичною для азіатської країни.
Король Захір-Шах наприкінці 50-х років дозволив великій групі офіцерів афганської армії навчатись у радянських академіях. Саме офіцери, які повернулись із СРСР, були першими марксистами, що прагнули захопити владу і здійснити соціальні перетворення. Поряд із військовиками на політичну арену вийшла університетська молодь, яка щиро прагнула вирвати країну з лабет відсталості та бідності.
Утворилося два угруповання — комуністів та ісламістів, які поставили собі за мету збройним шляхом захопити владу. Комуністам із допомогою радянських спецслужб вдалося в 1978 році здійснити військовий переворот. Відразу потуга їхніх радикальних перетворень зіштовхнулась із запеклим спротивом афганського селянства, що не бажало коритися кабульським "реформаторам". Особливе роздратування викликали нововведення в галузі землеволодіння, звичаєвого права і примусової ліквідації неписьменності. Скориставшись непродуманими й різкими кроками комуністичного уряду, ісламісти оголосили себе істинними захисниками мусульманських цінностей. Саме іслам об'єднав різні племена та народності в боротьбі проти кабульського режиму.
Народно-демократична партія Афганістану розпочала репресії проти власного населення. Жертвами служби безпеки (ХАД) стали тисячі селян, купців, вождів племен і релігійних об'єднань. У самій партії комуністів точилися гострі суперечки щодо обраної стратегії і тактики побудови суспільства нового типу.
У вересні 1979 року до влади в результаті двірцевого перевороту прийшов жорстокий тиран Хафізулла Амін. Його репресивна політика не влаштовувала основну масу афганців. У країні фактично спалахнула громадянська війна, що загрожувала самому існуванню комуністичного уряду. Введення радянських військ в Афганістан ставало неминучим. Ідея військового вирішення цієї проблеми належала шефу КДБ Юрію Андропову. В Кремлі Брежнєв фактично вже не міг керувати величезною імперією. Виконавча влада зосередилася в руках Андропова, людини, яка навіть не спромоглась отримати диплом технікуму водного транспорту. Шеф КДБ задумав очистити "авгієві конюшні" соціалістичного табору від найбільш одіозних фігур, що компрометували комуністичну ідею.
У січні 1979 року в'єтнамські війська блискавичним ударом захопили Комуністичну Кампучію і прогнали до джунглів кривавих диктаторів Пол Пота і Єнг Сарі. Це була генеральна репетиція перед майбутнім вторгненням до Афганістану.

В Політбюро ЦК КПРС була утворена так звана "афганська трійка", до складу якої увійшли Андропов, Громико й Устинов. "Трійка" в умовах надсекретності наказала міністру оборони Устинову, начальнику Генерального штабу Огаркову, командувачу військами Варшавського договору Куликову, начальнику відділу кадрів Шкадову, начальнику політуправління армії Єпішеву, начальникові Головного управління оперативних операцій Варенникову та першому заступнику начальника Генштабу Ахромєєву підготувати план військової операції. Маршали розробили операцію "Ш", яку мали провести радянські війська без залучення військ центральноєвропейських держав.

10 грудня 1979 року міністр оборони СРСР Устинов дав усне розпорядження Генштабу розпочати підготовку до десантування елітної 103-ї Вітебської дивізії, п'яти дивізій військово-транспортної авіації, а також підвищити боєготовність двох (5-ї і 108-ї) мотострілецьких дивізій у Туркестанському військовому окрузі. Крім того, в ТуркВО і Середньоазіатському округах було мобілізовано до армії 50 тисяч новобранців. Народне господарство передало збройним силам понад 8 тисяч автомобілів. Війська і техніка підтягнулися до кордону.
Рішення про введення радянських військ в Афганістан було прийняте на підмосковній дачі Брежнєва Сусловим, Андроповим, Устиновим, Громико. Це важливе рішення було ухвалено неповним складом політбюро. На той час Брежнєву виповнилось 73 роки, Суслову — 77, Андропову — 65, Устинову — 71, Громико — 70. Окрім того, що всі вони були похилого віку, страждали ще й важкими захворюваннями та провалами в пам'яті, однак це не завадило "кремлівським старцям", як їх називали в народі, відправити на війну тисячі молодих солдатів та офіцерів.

Рішення про введення радянських військ до Афганістану було ухвалене 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС і оформлено секретною ухвалою ЦК КПРС. Офіційною метою введення було запобігання загрозі іноземного військового втручання. Як формальна підстава Політбюро ЦК КПРС використовувало неодноразові прохання тодішнього керівництва Афганістану.
Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала виключно Обмежений контингент радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгоралася в Афганістані, і став її активним учасником та головним збудником.
У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або душмани) — з іншою. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Душманам в ході конфлікту підтримку подавали військові фахівці США, ряду європейських країн – членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.

25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА по трьох напрямках: Кушка—Шинданд—Кандагар, Термез—Кундуз—Кабул, Хорог—Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар.
До складу радянського контингенту входили: управління 40 ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п'ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення і деякі інші частини і установи.
Афганська війна тривала від 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 2238 днів.

Перебування радянських військ в Афганістані і їх бойову діяльність військові історики умовно розділяють на чотири етапи.
1 й етап: грудень 1979 р. — лютий 1980 р. Введення радянських військ до Афганістану, розміщення їх по гарнізонах, організація охорони пунктів дислокації і різних об'єктів.
2 й етап: березень 1980 р. — квітень 1985 р. Ведення активних бойових дій, зокрема широкомасштабних, спільно з афганськими з'єднаннями і частинами. Робота з реорганізації і зміцненню збройних сил ДРА.
3 й етап: травень 1985 р. — грудень 1986 р. Перехід від активних бойових дій переважно до підтримки дій афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами. Підрозділи спецпризначення вели боротьбу з припинення доставки зброї і боєприпасів із-за кордону. Відбувся вивід 6 радянських полків на Батьківщину.
4 й етап: січень 1987 р. — лютий 1989 р. Участь радянських військ в проведенні афганським керівництвом політики національного примирення. Продовження підтримки бойової діяльності афганських військ. Підготовка радянських військ до повернення на Батьківщину і здійснення повного їх виводу.
14 квітня 1988 року за посередництва ООН в Швейцарії міністрами закордонних справ Афганістану і Пакистану підписані Женевські угоди про політичне врегулювання ситуації в ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в 9 місячний термін, починаючи з 15 травня; США і Пакистан, зі свого боку, повинні були припинити підтримувати моджахедів.
Відповідно до угод, виведення радянських військ з території Афганістану почалося 15 травня 1988 року. 15 лютого 1989 року з Афганістану повністю виведені радянські війська. Виведенням військ 40-ї армії керував останній командувач контингентом генерал-лейтенант Борис Громов.

Під час цієї війни загинули і зникли без вісті 15031 людина із 620 тисяч громадян колишнього Радянського Союзу, які брали участь у цих воєнних діях. Поранення та контузії отримали понад 53 тисячі чоловік.
  Памятник загиблим в Афганістані.   м.Турка
Майже кожний четвертий(!) солдат (більше 160 тисяч ) був родом з України і це при тому, що Україна була однією із п’ятнадцяти республік.

За десять років цього пекла на один день припадала смерть чотирьох молодих людей віком від 18 років…

160 тисяч українців пройшли вогненними дорогами Афганістану, 3360 не повернулися додому, більш як 8 тисяч зазнали поранення, понад 100 тисяч перенесли складні захворювання. Залишились без синів 2729 матерів, 1982 батька, стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами — 711 дітей. Після війни померло від ран і захворювань вп’ятеро більше «афганців», ніж загинуло, кількість інвалідів збільшилася в кілька разів. Це тяжкі втрати для батьків, рідних, близьких, друзів і в цілому для суспільства.
Цього дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих , вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.
Воїни-інтернаціоналісти у складному сучасному житті з усіма його труднощами повсякденно виявляють мужність, поміркованість, організованість. Створивши міцну, добре структуровану громадську організацію, вони плідно і конструктивно співпрацюють з державними органами у вирішенні питань соціального захисту ветеранів війни і сімей загиблих, ліквідації наслідків воєн, героїко-патріотичного виховання молоді.
Але сьогодні ветерани війни потребують допомоги і підтримки держави, особливо це стосується інвалідів війни і сімей загиблих наших бойових побратимів.

Точне число загиблих у війні афганців невідоме. Наявні оцінки коливаються від 1 до 2 млн. чоловік.

Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...
Живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє історичне минуле, найбільше правди, нехай гіркої, але правди...

Василь Ланчак
За матеріалами інтернет-видань

Военное группировки, которая официальная советская пропаганда называла исключительно Ограниченный контингент советских войск оказался непосредственно втянут в гражданскую войну, которая разгоралась в Афганистане, и стал ее активным участником и главным возбудителем
В конфликте принимали участие вооруженные силы правительства Демократической Республики Афганистан (ДРА) с одной стороны и вооруженная оппозиция (моджахеды, или душманы) — с іншоюБоротьба велась за полный политический контроль над территорией АфганістануДушманам в ходе конфликта поддержку оказывали военные специалисты США, ряда европейских стран – членов НАТО, а также пакистанские спецслужбы

25 декабря 1979 года начался ввод советских войск в ДРА по трем направлениям: Кушка—Шинданд—Кандагар, Термез—Кундуз—Кабул, Хорог—ФайзабадДесант высаживался на аэродромах Кабул, Баграм, Кандагар
В состав советского контингента входили: управление 40 й армии с частями обеспечения и обслуживания, четыре дивизии, пять отдельных бригад, четыре отдельных полка, четыре полка боевой авиации, три вертолетных полка, одна трубопроводная бригада, одна бригада материального обеспечения и некоторые другие части и учреждения
Афганская война продолжалась с 25 декабря 1979 до 15 февраля 1989 года, то есть 2238 дней

Пребывание советских войск в Афганистане и их боевую деятельность военные историки условно разделяют на четыре этапа
1 й этап: декабрь 1979 г— февраль 1980 рВведення советских войск в Афганистан, размещение их по гарнизонам, организация охраны пунктов дислокации и различных объектов
2 й этап: март 1980 г.— апрель 1985 рВедення активных боевых действий, в том числе широкомасштабных, совместно с афганскими соединениями и частинамиРобота по реорганизации и укреплению вооруженных сил ДРА
3 й этап: май 1985 г.— декабрь 1986 рПерехід от активных боевых действий преимущественно к поддержке действий афганских войск советской авиацией, артиллерией и саперными підрозділамиПідрозділи спецназначения вели борьбу по пресечению доставки оружия и боеприпасов из-за кордонуВідбувся вывод 6 советских полков на Родину
4 й этап: январь 1987 г.— февраль 1989 рУчасть советских войск в проведении афганским руководством политики национального примиренняПродовження поддержки боевой деятельности афганских військПідготовка советских войск к возвращению на Родину и осуществление полного их вывода
14 апреля 1988 года при посредничестве ООН в Швейцарии министрами иностранных дел Афганистана и Пакистана подписаны Женевские соглашения о политическом урегулировании ситуации в ДРАРадянський Союз обязался вывести свой контингент в 9 месячный срок, начиная с 15 мая; США и Пакистан, со своей стороны, должны были прекратить поддерживать моджахедов
В соответствии с соглашениями вывод советских войск с территории Афганистана начался 15 мая 1988 года15 февраля 1989 года из Афганистана полностью выведены советские військаВиведенням войск 40-й армии руководил последний командующий контингентом генерал-лейтенант Борис Громов

Во время этой войны погибли и пропали без вести 15031 человек из 620 тысяч граждан бывшего Советского Союза, которые принимали участие в этих военных діяхПоранення и контузии получили более 53 тысяч человек
Памятник погибшим в Афганистане м.Турка
Почти каждый четвертый(!) солдат (более 160 тысяч ) был родом с Украины и это при том, что Украина была одной из пятнадцати республик

За десять лет этого ада на один день приходилась смерть четырех молодых людей в возрасте от 18 лет...

160 тысяч украинцев прошли огненными дорогами Афганистана, 3360 не вернулись домой, более 8 тысяч получили ранения, свыше 100 тысяч перенесли сложные захворюванняЗалишились без сыновей 2729 матерей, 1982 отца, стали вдовами 505 молодых женщин, сиротами — 711 дітейПісля войны умерло от ран и заболеваний в пять раз больше «афганцев», чем погибло, количество инвалидов увеличилось в несколько разівЦе тяжелые потери для родителей, родных, близких, друзей и в целом для общества.
В этот день мы склоняем головы перед светлой памятью павших , чествуем тех, кому пришлось воевать в чужих странах.
Воины-интернационалисты в сложном современном мире со всеми его трудностями повседневно проявляют мужество, умеренность, організованістьСтворивши прочную, хорошо структурированную общественную организацию, они плодотворно и конструктивно сотрудничают с государственными органами в решении вопросов социальной защиты ветеранов войны и семей погибших, ликвидации последствий войн, героико-патриотического воспитания молодежи.
Но сегодня ветераны войны нуждаются в помощи и поддержке государства, особенно это касается инвалидов войны и семей погибших наших боевых побратимов.

Точное число погибших в войне афганцев невідомеНаявні оценки колеблются от 1 до 2 млнчоловік

Убитым и живым не было и нет за что виправдовуватисяЇх не в чем звинувачуватиАле их стоит пам'ятатиПотрібно помнить эту войну, эту трагедию..
Живые всегда в долгу перед мертвимиІ наши дети и внуки должны знать свое историческое прошлое, больше правды, пусть горькой, но правды...

Василий Ланчак
По материалам интернет-изданий..

Рейтинг: 
0
Голосов пока нет

Интересные новости

Юрий Сытник: «У нас скоро будет азиатская деспотия, потому что наши вожди - это ксерокопии Путина»
window.adb_site_type = 'ucoz'; window.adb_showcrit = 0 ; window.adb_abandoned = 0 ; window.ucoz_site_type = 'ucoz' ; Скажу вам честно - н...
25 сентября состоится пресс-конференция посвященная работе 7-й Международной выездной клиники пластической хирургии
window.adb_site_type = 'ucoz'; window.adb_showcrit = 0 ; window.adb_abandoned = 0 ; window.ucoz_site_type = 'ucoz' ; В понедельник, 25 се...
Михаил Цимбалюк: Псевдореформирование по-украински
window.adb_site_type = 'ucoz'; window.adb_showcrit = 0 ; window.adb_abandoned = 0 ; window.ucoz_site_type = 'ucoz' ; Украинская власть, в...
Новые депутаты Турковского городского совета
window.adb_site_type = 'ucoz'; window.adb_showcrit = 0 ; window.adb_abandoned = 0 ; window.ucoz_site_type = 'ucoz' ; 28 сентября 2017 год...

Наши мамы

Аватар пользователя DariNA
Аватар пользователя Kots
Аватар пользователя Miel
Аватар пользователя Avgustina

Интересное

Молодая девчонка забеременела, собирается рожать, но абсолютно ничего не знает о беременности и спросить совета ей не у кого. Приходит в консультацию, там врач спрашивает: "Вы хорошо подумали? А на...